Перед виселенням до Сибіру українці закопували вишиванки в землю. Неймовірна історія, як наші бабусі і діди берегли для нас головний спадок

Вишита сорочка – спадок нації, який передається з покоління в покоління, навіть під час репресій, виселень і голодоморів.

Про це – документальний фільм Олександра Ткачука і Лесі Воронюк «Спадок нації», який уже півтора року мандрує світом та розказує дивовижні історії. Документальні факти, встановлені сценаристкою фільму Лесею Воронюк, набувають особливого змісту.

Є такий момент – це пов’язано безпосередньо з назвою фільму. Ми зупинились на «Спадку»: тобто мається на увазі спадок і матеріальний, і духовний. А потім, неочікувано для себе, знайшли історію в Сокалі (Львівська область): там під час висилки в Сибір сорочки закопували в землю, щоб уберегти від знищення, адже їх не дозволяли з собою брати.

Ті люди не знали, чи повернуться вони із заслання, але інформацію про місця, де закопані ці сорочки, вони передавали з покоління в покоління. І вже в 90-х роках багато їхніх нащадків знайшли ті скрині, повідкопували сорочки.

На диво, вони були в гарному стані, не зітліли, не зогнили, що теж вражає, адже тканина в землі пролежала 70-80 років. І там були сорочки з тризубами, з жовто-блакитними квітками.

У фільмі ми відтворювали кадри відкопування – справжні скрині зі справжніми сорочками, які зберігаються в музеях або в деяких родинах, «відкопували» у тих місцях, де їх і знайшли насправді.

І тоді ми зрозуміли, що ось він – справжній спадок нації, а не просто окремої людини.

І саме з цієї історії ми починаємо фільм. От саме у Сокалі абсолютно все стало на свої місця.

Джерело