Правда яку Кремль приховував більше ніж 300 років. Стало відомо скільки об’єктів збудованих чи відновлених на особисті кошти великого мецената гетьмана Івана Мазепи

Перелік об’єктів збудованих чи відновлених на особисті кошти великого мецената гетьмана Івана Мазепи:
Києво-Печерська Лавра:

– Троїцька Надбрамна церква (1106—1108; перебудови XVII—XX ст.) відновлена коштом І.Мазепи
– Успенський собор (1073—1089; перебудова XVII—XVIII ст.) відновлений коштом І.Мазепи (1690) + подарунки.

– Церква Всіх святих над Економічною брамою (1696—1698) побудована коштом І.Мазепи

– Кам’яний мур (1696—1701) будувався коштом І.Мазепи: південно-західна башта (башта Івана Кущника, від назви церкви, яку там хотіли відкрити на честь патрона Івана Самойловича; побудована 1696 р.); південна (Часова чи Годинникова, бо в ній до 1818 р. був годинник); північна (Малярна, бо там містилася малярна майстерня); східна (Онуфрієвська — від церкви св. Онуфрія, або Палатна, бо тут містилися палати І.Мазепи) (1698—1701)

– Церква Різдва Богородиці (1696)
Микільська лікарняна церква 1690.
Трапезна Покрови Богородиці 1690.
Вознесенська церква 1701—1705.
Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря 1695.

Микильський собор 1690—1696.
Богоявленський собор 1693.
Софіївський собор у Києві 1697 – 1700 капремонт.
Дзвінниця та мури Софієвського монастиря у Києві 1699—1707.
Дзвінниця Пустинно-Миколаївського монастиря 1690.

Церква Живоначальної Трійці у Батурині 1692.
Церква Св. Миколи у Батурині.
Воскресенська церква у Батурині.
Церква Покрови Богородиці у Батурині.
Собор Вознесіння Господнього Бахмацького монастиря.

Успенська церква Глухівського монастиря 1692.
Трапезна та дзвінниця Глухівського монастиря.
Успенська мурована трапезна церква Густинського монастиря.
Мала трапезна церква Густинського монастиря.
Покровська церква в с Дігтярівці Новгородсіверського району Чергігівської області.

Церква Пресвятої Богородиці Домницького Різдвяно-Богородицького монастиря 1696.
Церква Петра і Павла в с Іванівському 1700.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Січі 1693.
Дерев’яний храм Святого Іоанна Предтечі Кам’янського Успенського монастиря.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці Батуринського Крупицького монастиря (поч. 1700-х)

Храм Преображения Господня Лубенського Мгарського монастиря.
Трапезна церква Лубенського Мгарського монастиря.
Дерев’яний храм в ім’я Воскресіння Христового в Любечі.
Мурована Воскресенська церква в Любечі.
Собор Святого Миколая Макошинського Миколаївського монастиря.

Церква в с. Мохнатин 1692 іконостас з гербом Мазепи.
Церква Пресвятої Богородиці у Новобогородицьку 1688.
Вознесенський собор у Переяславі 1700.
Дерев’яна церква в с Прачі.
Дерев’яна церква Святого Іоанна Хрестителя.

Петропавлівська церква в Рудні – закладна дошка від 10 травня 1698 р.*
Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові 1679-1695.
Церква Святого Івана Євангеліста з вівтарем в Чернігові.
П’ятницька церква в Чернігові.
Борисо-Глібський кафедральний собор в Чернігові.

Церква Іоанна Предтечі в Чернігові.
Трапезна з двобанним храмом Всіх Святих в Чернігові.
Микільська церква у Білій Церкві 1706.
Братський Богоявленський монастир.
Михайлівський Золотоверхий монастир в Києві.

Корпус Києво-Могилянської академії 1703.
Чернігівський колегіум 1701 – 1702.
Хрестовоздвижениський собор Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря 1689 – 1709.

Софіївський собор у Києві 1696 – 1707 митрополит Варлаам Ясинський провів капітальний ремонт собору (при матеріальній допомозі гетьмана Івана Мазепи. У галереях надбудовано поверхи, встановлено 4 нові куполи, перебудовано на бароковий стиль верхи старих веж. Спорудили нову муровану дзвіницю, звану мешканцями Києва “Тріумфальна дзвіниця”. Гетьман Іван Мазепа позолотив головний купол своїм коштом. Встановлено Дзвін Мазепа.

Мазепа справді був великим меценатом, грошей не шкодував для розбудови рідної країни яку він щиро любив і бажав їй тільки добра.

Парадокс – зараз більшість цих храмів займає РПЦ Московський патріархат в якому священики проклинають ім’я християнського мецената Мазепи.

Вселенський патріархат не визнавав канонічною анафему, яка була накладена на українського гетьмана Івана Мазепу Москальською православною церквою.

Про це в інтерв’ю “Главкому” заявив представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві архієпископ Тельміський Іов (Геча).

“Не дивлячись на накладення Російською Церквою на гетьмана Мазепу неканонічної анафеми, представники Вселенського патріархату її не визнавали, адже вона була накладена з політичних мотивів, як засіб політично-ідеологічних репресій і не мала жодних віросповідних, богословських чи канонічних причин”, – сказав він.

Архієпископ Іов пояснив, що після першого зруйнування російськими військами Запорозької Січі в 1709 році українське козацтво, яке перейшло під протекторат кримського хана, повернулось під юрисдикцію Константинопольського патріархату, і Мазепа разом із Пилипом Орликом були одними з перших, хто це зробив.

“На еміграції в м. Бендери Іван Мазепа вільно сповідався у православних священиків Вселенського патріархату. Саме вони напутствували його на смертному одрі і відпустили від гріхів, а потім і відспівували. Його тіло було покладене в православній церкві містечка Варниці,

яка перебувала у юрисдикції Вселенського патріархату, а згодом його перепоховали у місті Галац на Дунаї, де в центральному соборі Свято-Георгієвського монастиря місцевий митрополит відслужив заупокійну службу за спочилим гетьманом. Цей митрополит був ієрархом Вселенського патріархату. Отже, можемо говорити, що Іван Мазепа помер як вірний Матері-Церкви, Вселенського патріархату!”, – наголосив ієрарх Вселенського патріархату.

Дивіться… Вселенський патріарх, людина у солідному віці, яка, здавалось, повинна плекати надію на спокійну старість і обмаль проблем, робить те, чого не наважуються зробити не тільки низка європейських політиків, але й зграя українських вошей – скопом ставить у стійло Кремль, ФСБ і всю гундяєвську рать.

Знаєте, хто остаточно схилив терези на сторону добра? Порошенко, Ердоган (не дивуйтесь), Канадська та Американські українські православні церкви (і знову не дивуйтесь) – в рамках своїх можливостей. Бо в умовах, коли РПЦ звіріє і обіцяє не тільки церковну, але й справжню війну, у Константинополя повинен бути надійний тил. Він буде. Як і наші віра, церква, незалежність та перемога. Шануймося!

Джерело

error: Content is protected !!