Раніше «Мейсон» працював у кафе, і сферою його майстерності була холодна кухня

Раніше він працював у кафе, і сферою його майстерності була холодна кухня. Зараз він натискає на спусковий гачок ДШК, а колишній фах згадує максимум, коли нарізає овочі на салат.

Про це боєць із позивним Мейсон розповідає сам, а от про те, що він кандидат у майстри спорту з кікбоксингу — краєм вуха чую від побратимів: сам він надто скромний, аби хизуватися подібними «дрібницями»…

Від того, як він спілкується, мимоволі забуваєш, хто ти – з’являється відчуття, що ти давно служиш разом із цими хлопцями і дівчатами, просто на мить вилетіла з голови назва позиції чи ім’я. «Був у «Беркута» на позиції тоді, була ще Лєна-медик, почався бій, — так Мейсон згадує перший бойовий досвід. — Було стрьомно трохи, але нічого, стояв… По нас працювали стрілецька зброя, 82-ий і 120-ий калібр. Тоді була команда спостерігати…»

На дозвіллі бійці укріплюються і чистять зброю, запевняють: нудьгувати не доводиться.
«Хлібне перемир’я» — спостерігали вже кілька разів комбайни, що працювали на полі – з їхнього боку, — говорить боєць. — Нормально, загалом, ставлюся до перемир’я, це — розумне рішення, адже хліб треба зібрати, не даремно ж його садили…»

Проте ілюзій ніхто не має: подібне затишшя є вірною ознакою того, що невдовзі бої розпаляться з новою силою: «Перед початком футбольного матчу було загострення – позицію били, оборонялися тоді, пацанів виводили, ми відстрілювалися також… але заткнули їх тоді конкретно! Тому що, коли в рації був крик, що «300-ий», це всіх дуже збентежило, і наш командир дав наказ відкрити вогонь, із усіх постів подавляли їхній вогонь, аби наші медики вивезли пацанів, котрі постраждали…»

Того дня, за словами фельдшера із позивним «Відьма», що слухає нашу розмову, було поранено восьмеро людей, один із них помер від втрати крові, не доїхавши до госпіталя. «Ми тут його стабілізували, у Вуглегірську він уже втратив свідомість… — згадує лікарка. — Там травма була не сумісна з життям… Навіть пластина з броніка від удару погнулася… казали, що на три сантиметри серце опустилося…»

Інша лікарка, що того дня займалася евакуацією поранених, досі на реабілітації після отриманої контузії.
Війна лишає по собі не лише втрати й поранення, а й безцінний досвід. Не лише бойовий, а й також уміння надавати першу допомогу, більш осмислене ставлення до особистої безпеки. Мейсон признається – зараз навіть у магазин у містечко бійці ходять із тактичною аптечкою. Адже ніколи не знаєш, коли і звідки «прилетить».

А вертатися до затишної кухні юнак не планує, навіть після перемоги. Далі контракт, і тільки контракт. «А взагалі… хотілося б, дуже хотілося б, на миротворчу операцію…» — додає він.

Дуже хотілося б, аби, розібравшись із власним ворогом, українські бійці брали би участь у миротворчих місіях та ділилися б досвідом із іноземними колегами. Щоб «інструктаж від бійців ЗСУ» звучало круто – в Канаді, Литві, Франції чи деінде.

Джерело

error: Content is protected !!