Як будеш на життя своє ти нарікати, Згадай мене! Я тут за нас обох в огні!

Згадай мене!
Я в окопі – залпи, крики,
Ти на роботі – у теплі й добрі…
Коли ти чай собі на кухні робиш,
Згадай мене – я на сирій землі!

Я сплю у кузові машини,
Ти спиш у ліжку на бочку…
Коли будильник зранку тебе будить,
Згадай мене, бо я уже не сплю!

Я їм пайок: консерви й каша,
А ти зготоване удома на плиті…
Коли ти хліб не з’їдений птахам кидаєш,
Згадай мене, бо я під обстрілом в огні!

Я рідних вже як рік не бачив,
Ти ж замість дякую батькам грубиш…
Коли тебе цілує ніжно мати,
Згадай мене, бо я своїй не можу подзвонить!

Я вже забув про людський одяг,
Ти ж ходиш завжди ніби франт…
Коли вдягаєшся зі смаком і по моді,
Згадай мене – побач у дзеркалі мій камуфляж!

Тягаю бронік, автомат, гранати,
А ти ідеш із папкою в руках…
Коли ти думаєш, яку газету почитати,
Згадай мене – у мене влітку берци на ногах!

Я фото дівчини коханої своєї
Завжди з собою в бій беру,
А ти свої даруєш певно квіти…
Згадай мене – я як і ти свою також люблю!

Та от життя, от доля склалась!
В одній країні наче живемо,
Та я сюди пішов – ти ж там зостався,
Я став солдатом, ти ж там зараз хто?

Ти, певно, той, що зветься «мирний житель»!
Не для таких як ти, напевно, ця війна,
У тебе все спокійно, мирно й тихо,
Тобі байдуже що на сході – тут тебе нема!

Але тут Я! І тут таких як я багато!
Це Я Твій мир і спокій бережу!
Ти не схотів сюди іти служити,
Згадай мене – бо я і твій тягар несу!

Згадай мене!!! Ти чуєш, клятий брате!
Згадай мене, у свої мирні, тихі дні!
Як будеш на життя своє ти нарікати,
Згадай мене! Я тут за нас обох в огні!

Джерело